Вже небо
Чомусь - так низько..
Сьогодні - занадто низько…
І вечір – уже не вечір
Совою кричить в імлі…
Немає шляхів – для втечі...
Дороги – занадто слизько!...
В пророцтвах твоїх, Предтечо,
Вогонь виривався з печі…
Й котився –
по всій Землі!..
Це небо
І справді – низько…
До болю… до щему – низько…
І ця турбулентність, Боже!…
Літак мій завис в пітьмі…
Земля небезпечно – близько…
Вона – безнадійно!!!.. близько…
Пихате, дурне дівчисько…
Ти все іще віриш… може…
Внизу –
рятівні вогні?..
А може, вони у серці?
В маленькім нестямнім серці,
Що б"ється в своєму герці
З невір"ям, із забуттям?
І розсипа довкола
Ромашки та матіоли,
В оте неймовірне коло,
Що зветься твоїм життям?
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хм...може...вони і справді-у серці...поки дурне дівчисько вірить..
