Гей, зачекай на мене, стрімкість літа:
Схоплю ще тільки мрію в “тормозок”,
(вже там натхнення і пригод ковток),
біжу-лечу знов навперейми світу!
Фіна Ярінець
Карпати, світу невловимість...
Біжімо їм навперейми́:
Така вже вдача... й літа милість!
Такими станемо і ми!
Бо запалили Фіни* вірші
І авторки темпераме́нт!
Та ми від них ніяк не гірші,
Ловімо кожен свій момент!
Кому - степи, кому - Карпати,
Мені ж ще й море... поготів!
Та ще б попутницю злапати,
Щоб мати все, чого хотів!
Нехай у нас буяє радість –
Нам не потрібні… ум і сум:
Вже суне літа безпорадність,
Лишає нас всіляких дум!
А відпочивши всі на славу,
З думками тими зберемось,
Як відновити нам державу,
Щоб не диміти… на “авось”.
А ще займемось Каганатом
Щоб підсобить своїм "братам"
Імперії спиляти грати –
В Кремлі зробити та-ра-рам...
Бо нам не гоже вже терпіти
Під боком той "гітлер’юге́нд" –
Спалити маєм чорта сіті...
Й прискорить рашинський the end**
05.06.15
_______
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585478
**Пісець (англ., але на нашому, "майданутому" жаргоні)
Емоційно, з вогником! Так, щоб не лізти в нору, ховаючись, від дійсності, краще на море поїхати, дати душі перепочинок.
Та не загуляйте так, що і державу проґавите!!!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не прогавимо, Світлано! Зарядимось - і назад, в державу!
Так, щоб не лізти в нору, ховаючись, від дійсності, краще на море поїхати, дати душі перепочинок. 
Здрясть'є! Кому се вадить? 
