Коли ти вмієш забувати правду,
Не оглядаючись назад,запобігти повтору,
Коли в майбутньому помилку зробиш не виправну,
Тоді живеш ти, і не вмреш без спору.
Коли життя насипле в рану солі,
І встанеш ти із криками,не спричинивши бою,
Коли страх немочі,перейде в страх любові,
Тоді живеш ти,і не вмреш без спору.
Коли впадеш ти й зумієш відлетіти вище,
Забравши на спині всіх дорогих людей собою,
Коли пожежа в серці,а ти біжиш все швидше,
Тоді живеш ти,і не вмреш без спору.
Якщо живеш ти і не вмреш без спору,
Тоді для чого ти нівечиш думки інших?
Ти не боїшся їх,мов вони не спричинять опору,
Але задумайся,вони одні із ліпших!
