Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
Господи!!! Я ніколи не думала, що є чоловіки, які так просто можуть заглянути в жіночу душу і все там побачити!!!!!!! БРАВО!!! Всі квіти Землі - ВАМ, від усіх стомлених жінок!!!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш гарно написаний,але якось, ну дуже печально=)))втомлена жінка- вип'є кави,закутається у плед,передивиться улюблений фільм,і з новими надіями,-з посмішкою, знов у життя=))))а ви зобразили її десь так,як я зображаю осінь=))))))СТРАШНО БУТИ ВТОМЛЕНОЮ ЖІНКОЮ
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго дня!!!
Я не знаю що ще можна сказати...Спасибі,щире,від саме такої душі-яка так часто плаче серед мрій.
Я Анатолію,не знаю іншої людини,яка так тонко все розуміє...Може хоч трішки щаслива,що знаю цю людину...Дякую,за хорошу пісню І за всі слова...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00