Зелені, водяні пелюстки рожі…
Роса щохвилі з серця вирина.
Медовий цвіт і свіжість хвиль земна
Змішалися у буйнотрав'ї гожім.
В очах – прозора глибина
На мить загляне просто в душу.
Я цю красу терпіти мушу,
Я вічність спорожню до дна.
Єдина в світі і сумна,
Дивлюсь на небо при дорозі,
На цей найтяжчий в світі гріх
І тану я, неначе сніг,
Себе я подолать не в змозі
Смарагд мене поранив дуже
І я лікуюсь зіллям п'яним,
Відваром трав зелених тих,
Що квітнуть все в очах твоїх,
Що затіняють сонце тьмяне.
Сп'яніла я від них, духм'яних,
Та все впадаю коло їх.
А десь вони лікують хворих
І все всміхаються до них,
І вітром носить їх у полі,
Моя недоля – їх неволя,
І сяйво щедре неземне
Не сміє освітить мене.
Я ж – слова вимовить не можу.
Надія серце припорошить,
І знов в дорозі йду до них,
До променів очей твоїх.
KoNoNeNKo Mary, Kyiv
29.11.03.
Оценка поэта: 5 сонце тьмяне - чом би й ні? Максималізм кохання... А якщо хочете вставити рядок, то це можна зробити і зараз: на сторінці "управление стихами" в рядку з потрібним віршем вибрати позицію "исправить", змінити що треба і знову вибрати позицію "исправить" внизу сторінки
MariyaK відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, я это знала просто колебалась, может без него лучше..но если Вы советуете..)
Оценка поэта: 4 Непогано, але є запитання:
"що затіняють сонце тьмяне" - воно вже й без тіні тьмяне? Трішки "коробить"
після "не взмозі"- три крапки проситься...
MariyaK відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щодо першого зауваження - згодна, щодо 2-го - також. У мене там після цих слів ще був рядок "Смарагд мене поранив дуже", але я його випадково пропустила.
дуже сподобалось... дякую за красу слова і майстерність виразів. 
а по настроению и духу и , правда, очень похожи наши стихи 
просто колебалась, может без него лучше..но если Вы советуете..
Красиво! 
