pour B.P.
Новий рік настав на самоті.
Повертавшись автостопом з Канн,
я згадав, що так давно хотів
познайомитись з Фанні Ардан.
Сходить вечір червоношкірий,
зорі йдуть косяками дощів.
Якби мав я хоч трохи віри
і звернутись до неї вмів!
Фанні, Фанні! Струнка й кучерява,
ти - сусідка з далеких літ!
Як не був би такий роззява,
то сказав би хоч раз: привіт!
Ти пройшла, як проходять роки.
Тільки раз на рік, на Різдво,
ти порушуєш знов мій спокій
Et je t'aime, je t'aime à nouveau.*
__________________________________
*з французької "і я люблю тебе, знову люблю".
РОЗВІЮ СУМ ВЕСЕЛИМИ ВІРШАМИ,
І РАДІСТЮ НАПОВНИТЬСЯ ДУША!
ЗВАРЮ КУТЮ, ПОТІШУСЬ ПИРОГАМИ…
ДО РАНКУ ХАЙ СПІВАЄ КОЛЯДА!
ВІТАЮ З ДИВОВИЖНИМ СВЯТОМ,
ОСЯЯНИМ НАРОДЖЕННЯМ ХРИСТА!!!
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю! Такий вірш хочеться усім друзям на поштові листівки написати і відправити щоб і їм радість засяяла!
В такі холодні часи тільки це свято і дає надію чекати теплих днів! Але ж усі хором у віршах випросили таки морозу та снігу!
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за таке чудове порівняння! Цю фотографію зроблено було в селі, влітку, мені сподобались сині двері, у мене не було макіяжу, проте був гарний настрій, а зачіска завжди кучерява.
а я вже боялася, що заримувати роки і спокій то штамп 
щоб і їм радість засяяла! 
