Яка тепер наша реальність
Ми усі деградуєм, від того що грішні
Хтось скаже – це просто формальність
Але світ руйнують вчинки поспішні
Всмоктуємо майже увесь негатив
Як клітини – явище абсорбції
Не сприймаєм чудес і див
Втрачаєм духовні пропорції
А щастя закладене в кожному з нас
Покладено в серце, Богом дано
Надія жевріє вогонь не погас
Хоч шукаєм ілюзію – «золоте руно»
Але це не правда і пошуки марні
Ми думаєм що в цьому є успіх
Та усі рішення настільки бездарні
Що лиш виставляєм себе на посміх
