Ред'ярд Кіплінг
Діти Марфи
Діти Марії - як ті птахи - сіяти хліба не треба їм.
Марфині Діти на всі віки працею сповнюють дні свої.
Марфа,була,дорікла сестрі коли Господь їх дім навістив.
І Дітям Марії Діти її мусять служити до скону днів.
Марфині Діти шукають шлях,в сльоту і спеку кладуть маршрут.
І по бурхливих чужих морях судно збудоване проведуть.
Коні запряжено в тарантас.На рейки поставлено поїзди
Щоб Діти Марії у певний час змогли дістатися хоч куди.
Гори згорнути - їм до снаги.Камені трощаться в їх руках.
Міст поєднає два береги - і упокориться вільна ріка
Вже розгорнули зморшки землі,вкладено рейки як дві струни
Щоб Діти Марії в дорозі змогли солодко спати і бачити сни.
А небезпека спостеріга як вони в'яжуть життя дроти.
Грізно чатує "стара карга" і заважає йти до мети.
А Діти Марфи стають щодня,звично знаряддя своє беруть,
"Грізну" приборкують наче коня, далі і далі натхненно йдуть.
Для відпочинку нема часу,їм невідомий молитви дар.
Надра відкриють свою красу- там вони знайдуть новий вівтар -
Зі свердловин заструмить вода,вугілля підняте із глибин.
Буде напоєна череда,буде зігрітий вогнем камін.
Не твердять вони, що Господь сулить збудити їх у тривожну мить.
Не бубонять,що Господь простить, коли незроблене щось лежить.
І у давно обжитих містах, і де не ступав ще ніхто із нас,
В буденній праці лежить їх шлях - так Діти Марфи живуть свій час.
І,прокладаючи свій маршрут до невідомих іще дверей,
Будь обережний -можливо,тут вже був один із її Дітей.
Не будував свій небесний Храм, без мук за Віру, без каяття
У спільну справу вкладався сам.Поваги варте таке житття.
А Дітям Марії чого бажати?Ангели Віру їх зберігають.
У Милосерді і Благодаті псалми й молитви свої читають.
Слухають Слово, прагнуть одного - краще пізнати небесну суть.
Ярма життєві склали на Бога. А Марфині Діти його несуть.
Від цього Кіплінг відштовхнувся.До речі
