Пробач,Господь, мені за Прагу
І за переляк мій безсилий.
За те,що я під чеським Стягом
Не був на площі між сміливих.
Пробач, Господь, мені за вчинки,
До котрих я не мав стосунку.
Я - лиш маленька порошинка
Того брудного визерунку.
Пробач, Господь, стражденну долю
З якою я прожити мушу.
І, хоч до зустрічі з тобою,
Не дай занапастити душу.
Віталій Чепіжний
Володимир Рецептер: 1968
О, Господи, прости мне Прагу,
прости бессилие и страх,
и то, что я костьми не лягу
на ленинградских площадях.
Прости мне, Господи, поступки,
которых я не совершал:
я был лишь содержимым ступки,
не я толок, не я мешал.
О, Господи, прости мне эту
судьбу, не избранную мной,
и дай надежду кануть в Лету
с неотягченною душой.
здалося, що сучасні росіяни - хоч дехто - можуть відчувати
ті ж самі емоції, що і Володимир Емануілович під час " приборкування"
Празьскої весни 68р.
Я знаю багато таких росіян...
