Про кохання є безліч теорем,
Та я його опишу своїм олівцем,
У малій кількості сердечних поем,
Розкрию суть душевних дилем:
Немов під дощем,
Накритись єдиним плащем,
Як голову підперши рідним плечем,
Обвиваючись навколо квітущим плющем.
Кохання можна порівняти хіба що з вогнем,
Який розійшовся сонячним днем,
І нас обох поглинає живцем.
В розлуці тужба,
Сильніша ніж дружба.
І байдужою стане людина люба,
Коли в серце потрапляє журба.
Муки розлуки
Такі, що викручують руки
А в голові єдині думки,
Щоб знову твоєї тримати руки.
Немов в бою обладунки,
Мене оберігають твої поцілунки,
Вони мені як Божі дарунки,
Від них втрачаю всі розрахунки.
Перед очима минають картинки,
Коли бачу на небі хмаринки,
Як пройдені нами стежинки,
До своєї малої хатинки.
Я радий, що кохання не купити,
Хтось скаже, що його потрібно заслужити.
Та знаю, що його достатньо розпалити,
Та радий, що не знаю як потім потушити.
