Закриє ніч важкі повіки
І може з нею я засну,
Бо добрі сни – хороші ліки
І я полегшено зітхну.
Війни розтануть хижі тіні,
Підуть десь болі за село
І всі ці спогади в сплетінні
Впадуть у ночі джерело.
Десь на скривавленому сході
Все переоране війною,
Не спиться ворогу-заброді
На перемовинах з бідою.
Мій сон там воїн береже,
А сам забув яка то тиша
І чорно-сірим вітражем
Йому там доля долю пише.
Сам мало жив, а вже до бою
Грудьми за свою Неньку став,
Він на таран пішов з лихою,
Не раз за нас він умирав.
Закриє ніч важкі повіки,
Обом насниться нам війна,
Бо цього смутку - цілі ріки,
То - незалежності ціна.
Так! За незаклежнысть треба платити, бо звір той - московський шовінізм! 
