Минають дні, в безсонні ночі,
Так серце спокою вже хоче,
Для нього мир є - наймиліше,
Давно не пишуться вже вірші.
А погляд до вікна припалий,
Комусь на щастя зірка впала,
Де ж воно щастя - скрізь війна,
В чому причина в чім вина?
За вікнами принишкла ніч,
Місяць та зорі- сотні свіч,
Та тихе слово ще в молитви:
"Верни синів із поля битви..."
Скільки тривожних цих ночей,
Так тяжкий сум в душі пече,
На жаль, я добре все те знаю,
Що не одна про це питаю.
Галина Грицина.
