я ,мабуть, любий, помирала
коли мене не твої пальці обіймали
коли мені не твої губи
шепотіли про любов
і дихати ставало важко
у задурманеній від холоду
кімнаті
і смуток розчиняла моя кров
та я єдиного не розуміла
і до сьогодні зрозуміти не змогла
чому я так цинічно
рвала своє тіло
і навіть коли ти мене
застрелив
я й так від тебе
і не відійшла
, а постійна
