Він зайшов, так упевнено й легко,
Наче в серці моїм споконвік,
В моїм літі і веснах далеких
Завжди жив саме цей чоловік...
Малювала у мріях його лиш,
Хоч і знати ніяк не могла...
Ти чого моє серце неволиш -
Я вже з ярмарку, наче, ішла...
Не збиралася геть оглядатись -
Все відплакано рясно дощем,
Вже відстукало серце всі дати,
Що на душу лягли тягарем...
Молодий ти, вродливий, о, Боже,
Навіть голос зрадливо тремтить,
Але я... закохалася, схоже,
Бо не можу ні дихать, ні жить...
- - -
Це ж ярмарка життя, вона вирує: Хтось продає, а хтось купує. Та почуття навіть за злато повік нікому не придбати. Воно приходить задарма, не втримаєш - і вже нема...
Коли в серці буяє кохання,
Навіть голос зрадливо тремтить,
То із ярмарки йти іще рано,
Ще на ярмарку треба спішить,
Навіть взимку,коли заметілі,
Краще згадувать юні літа
Забувати усе наболіле
Попереду пора золота.