Підбираю на шкірі твоїй комбінацію з клавіш...
Пальцями дивлюся, слухаю...
Кожен мій дотик
завмирає...
Цікавлюся:
"Скільки мелодій бажаєш?..."
Дихаєш глибоко, стиха запитуєш:
"Хто ти?.."
"- Твій маестро з чуттєвими "форте",
різкими "піано..."
Стихлі дощі у мені повернулися снігом..."
Під вулканом ріка підіймає молочні тумани;
Пальці на спині вовками у пошуках лігва...
Сніг на клавішах чорних - зірками... На білих - незрячий...
...Струни бринять у тобі.
Молоточки...
Удари...
Відпускаємо пісню свою...
І краплини гарячі,
Ставши прозорими, зорі ховають за хмари.
