«Но фон чудесный холодно далек»
Евгений Уран
В саду під дзвін лихої меси
вирує лютий. Намело
снігів остудливі компреси
землі недужій на чоло.
Мої сліди поодинокі
до ранку вітер занесе,
зітре десяток марних кроків,
війне їх вихором в лице.
Немов скляне, зелене листя
на крижаних гілках троянд...
Така довчасна ненавмисно,
напевно, доля і моя.
Ця стужа зимна ще у квітні
таїлась в кожному рядку:
в тіні дерев, у сумі літнім,
в наївних замках із піску.
В холодний морок оповиті
ті давні вірші і листи...
Не дивно, що цієї миті –
нараз відчув його і ти.
