ТАК,ЯК І ЖДАЛА, БУДУ ЖДАТЬ... ТИ В ЦЬОМУ СВІТІ НЕ ОДНА...
Я на дорогу йду знов, сину, Ти на дорогу ходиш, мамо,
Тебе я буду виглядать, Мене у гості не чекай...
Не хочу вірить, що загинув, Я не приїду, як бувало,
Так,як і ждала, буду ждать... А ти онуків виглядай...
Я придивляюся, мій сину,- А я до тебе вітром лину,
Це ж ті доріжки і стежки, І з клена падають листки,
Де ти ходив,..до них я лину, Несу тобі я смак полину
Про тебе всі мої думки... Й синівське лагідне: "Прости!"
Мене стрічає клен високий, Про це нашіптують листочки,
Про щось шепочуться листки,- Ти їх послухай, не спіши,
Такий безмежний світ широкий, Може той клен - то твій синочок,
Де ж загубивсь у ньому ти?.. Йому про себе розкажи!..
Я притуляюсь до листочків, Пройшло років уже немало,
До них сумна завжди горнусь, Та не зійшла твоя журба,
Не каже клен, де мій синочок, Не побивайсь за мною, мамо,
Чому до мене не вернувсь... Ти в цьому світі не одна...
Вітер гойда клена листочки, І пиріжків ти, як бувало,
Мого торкається чола, Мені із вишнями спечи,
Може, це ти мені, синочку, Роздай їх людям, моя мамо,
Вісточку шлеш аж звідтіля?.. І біля клена помовчи...
ID:
828925
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 13.03.2019 19:41:33
© дата внесення змiн: 13.03.2019 19:41:33
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
