Під впливом емоцій написала вірш, вразила доля Л.Г.
Розірвалася навпіл… Конаю.
Все що сталося, не сприймаю.
Розумом – так, серцем – ні. Сил не маю,
Падаю, встаю, волаю…
Половину мене впакував у чемодані
(Невагомою ношею, без кілограмів).
Щоб будила тебе на світанні
Ніжними вустами, руками.
Пів себе закрию ключем
Невідомо на скільки років.
Без твого дихання і очей
В інший світ зариюсь глибоко.
Щоби ніхто не чув і не бачив
Як серце коханням плаче.
Не дізнався. Хтось відзначив
Половина світу від щастя скаче…
Молитиму Бога про нас не забути,
За розлуку, душевні муки,
Дочекатись тебе й відчути
Тисячу цілунків за хвилину розлуки.
Нехай щастить ЛГ. 