Коли тобі ще тридцять п'ять, і тіло повне сили,
А мрії у душі горять, то виростають крила.
Попереду, ще стільки справ, вони тебе чекають
І щоб років ніхто не вкрав, то до мети йти мають.
Ти ранки бачиш в кольорах, співає птах в садочку,
Всміхнулось сонечко зверха, вдягнулося сорочку.
Іди вперед, ні крок назад, добийсь своєї цілі,
Не страшний дощ, ні снігопад, роки ці дуже милі.
Коли тобі вже шістдесят і сил таких немає,
Ти йдеш вперед а не назад, поезія тримає.
Душа лишилась молода і у віршах є сила,
Течуть вони немов вода, несуть їх вдаль вітрила.
Співає тихо вітерець, пісні, шо серцю милі,
Доносить радість до сердець, щоб всі були щасливі.
Нехай роки собі летять, ми їх не помічаєм.
І хоч кружляє листопад в дорогу вирушаєм...́́
Сердечно дякую люба Катюшо! Дуже рада, що ви завітали! Так, роки летять і з такою швидкістю, що і зоглядітися не встигаємо, як вони пролітають. Та душа не старіє і тому треба йти тільки вперед.
