Повільно мліє нічка темна,
Остання зірка догора.
І що було, то не даремно,
Я не скажу, що була гра.
Все заховає новий день,
І щоб ніхто не здогадався,
Про зміст дарованих пісень,
В яких мені вночі зізнався.
І тихо ллється їх мотив,
То надто голосно, то тихо,
Всі почуття ти в них уплів,
Мені на радість і на втіху.
Неначе слухала весну:
Пелюстки квіти розпускали,
Цю дивовижну, запашну,
Що веселковим цвітом грала.
Промінням сонця мерехтіли,
То жебоніли, як струмок.
Злетіть немов кудись хотіли...
Було тут безліч всіх думок.
Пісні складала я в букет,
Щоб милуватися ночами.
Торкав пісень твоїх сонет...
І нічка слухала все з нами...
Чарівна, душевна лірика! 
Душевно,з легким хвилюванням! 
