Летять ворони
По харч, ведмеді наче.
Зів’яле літо.
Душі сльоза-перлинка
На айстру тихо впала.
.
Не живеш тоді,
Коли нема натхнення.
Волочишся ж бо.
Та як читати славно
Написане вже кимось.
.
В позички іду,
Щоб і собі скупнутись
В повноводді слів.
Проснутися б і знову
В незавершений політ.
.
Облітає мак,
Що цвів у жовтім житі.
В’яне літечко.
А дні-слова минають,
Пелюстками сну летять.
