що ми можемо дати "сьогодні"?
ми грубі, нещасні каліки?
минулим пошматовані, холодні
бо жалістю закутані, а ліки
вже пізно нам давати із тепла.
бо душі зарубцьовані прощенням
таким несправжнім, ніч уся спливла.
світанок день пече своїм натхненням
нас статуй, із притворства й протиріч.
шукаємо притулку у злиденних -
таких самих із болем віч на віч
заховані у серці так таємно,
у спогадах, примари почуття.
якби моглось, спалені всі на попіл
байдужістю були б всі навмання.
от тільки тіні за плечима всі без кроків,
наповнені ефірним каяттям...
цікаві поєднання «примари почуття», «душі, зарубцьовані прощенням», «ефірне каяття», і навіть натхнення тоді не живильне, а пекуче.
Квітка)) відповів на коментар Ulcus, 24.05.2020 - 12:23
Так і є,напевне
Я не знаю,звідки беруться ці слова,я просто намагалась...
А що я власне намагалось?
Висловитись напевне
Про те що нам 'не додають' в дитинстві,а результаті що ми можемо дати наступному поколінню,як самі в душі маленькі обділені,гм хай будуть спогади)
Принаймні тепер ти поглянеш на моє висловлювання під іншим кутом
Ulcus відповів на коментар Квітка)), 24.05.2020 - 13:04
це точно! бо в мене якраз таких думок не було й близько!)
Квітка)) відповів на коментар Ulcus, 24.05.2020 - 13:46
ну бачиш)
не вмію я в лоба))
Ulcus відповів на коментар Квітка)), 24.05.2020 - 14:40
умієш, якщо хтось заслужить))))
Квітка)) відповів на коментар Ulcus, 24.05.2020 - 15:40
