Щоби Ян з самого рання
Під ногами не крутивсь,
Телевізор дід вмикає:
-Сиди, мультики дивись.
Десь уже через годину
Перед дідом внук з’явивсь:
-Мультиків не показали,
Я там інше подививсь.
Враз торкнув старому лоба:
-Показали таку жуть!
В світі є страшна хвороба –
Імпотенцією звуть.
А це дуже страшно, діду?
Ти ще трохи поживеш?
Хочу я, щоб ти одужав,
Ти від неї не умреш?
-Якщо чесно говорити,
Ця болячка - гарна річ.
Як тобі це пояснити?
Це для мене - гора з пліч!
Це тепер - хвороба віку,
Заразились всі діди,
Хоч вони і так каліки,
Бо зазнали скрізь біди.
Живу, горенька не знаю,
Бо обов’язків нема,
Лише зараз відчуваю:
Вільне тіло й голова.
Так що, Яне, будь спокійний
І у сні, і наяву,
Із хворобою цією
Я сто років проживу!
Доброго дня , Катрусю!За сімейними обставинами не мала часу читати. думаю знайду час читати твори. Ви,як завжди молодчина.Все дотепно,веселенько Отакі нині онуки... Дякую,повеселили!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ніночко, дуже рада Вашому візиту, я вже хвилювалася, хоч би з Вами нічого не трапилося! Дуже вдячна за коментар!
О скільки я дівчат вродливих
Тримав на цих осьо руках,
Та час настав і перестройка
Відбулася в моїх штанях.
.....є ще
.......
І стали ночі одинокі
і стали дні мої чорни
і бабця зовсім вже не хоче
за так вистіровать штани.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, то Ваша баба балувана, звикла до такої розкоші! Щиро дякую за такий дотепний експромт! Будьте здоровенькі і веселенькі! Завжди Вам рада!