Першокурсниця Марина
Відставала від програми,
Розказати всі новини
Прибула в село до мами.
-Щастя, мамо, я зустріла!
(Каже із таким завзяттям),
Щоб ти в нас не постаріла –
Подарую тобі зятя!
Працював він програмістом,
І на форум їздив в Штати,
А тепер керує містом
І проліз вже в депутати.
Він тут бачить перспективу!
Мама враз перебиває:
-Таке море позитиву
Зразу сумнів викликає.
-Ні, його бояться банди,
А мене вже так кохає,
Що корзинами троянди
Кожен вечір доставляє!
-Щось не те, я серцем чую,
Охолонь, дитя нещасне,
Доки днями не влаштую
Я розслідування власне.
Мама в місті. Все надійно.
Інтуїцію включила
І за два дні професійно
Цю всю справу розкрутила:
-Доню, мером не працює,
І в кишені вітер свище,
Він всього лиш сторожує
На місцевім кладовищі.
То ж не дивно, що квітками
Він дорогу вистеляє:
Як освідчуватись буде -
То ще й вази позбирає!
