Тобі й мені наснилася блакить.
Дніпрова. В Світі ...-чарівна, єдина.
В ній казкою, озвалася на мить,
І задзвеніла птахами, країна.
Те диво я не знаю як назвать -
Немов розмова серця з серцем в Раю,
І я блакить очей іду шукать
В яких мов сонце хвилі зігріває.
Тобі й мені наснилася блакить.
І чайка що над хвилями літає
Мов пароплав рікою все спішить.
Веселкою у мандри закликає.
Ті мандри, наче стежка у Раю,
Та згадка серцю – мов стара билина.
Бо очі ті, мов води чисті п’ю,
В часи коли гірчить душа полином.
