В обіймах Листопада, моя берізка,
Дарує.... зовсім поруч,всю красу мені,
Давненько, до неї, стоптана доріжка,
Листочки - ніжні припадають до землі.
Прийшов його час, хоче повеселитись,
У змові з вітром, під музику цимбалів,
Своєю вдачею бажав насолодитись,
Вже чутно танго, захмелів у танці.
Немов джентльмен,враз торкнеться всіх листочків,
Та то ж цілунок, давно її кохає,
Спливе час швидко і дивних віт – дзвіночків,
Той місяць, грудень у сні заколисає.
Раненько- вранці в прохолоді берізка,
Мов у намисті помарніли листочки,
І так нежданно, вниз покотиться слізка,
Із них, один скине, поводиться мовчки.
Всі трави, враз сріблилися, що довкола,
Погляну, люба нам прикрашаєш цей світ,
Із златом жовті, листочки зроблять коло,
Ти ж наче в сонці, в чарах, усім шлеш привіт.
02.11.2020р
Гарно, проникливо, як людське кохання... Природа теж має почуття. 
