Ти йдеш таємними стежками,
Назустріч радісній весні.
В твій слід вступаю я ногами,
Тепліші вже зимові дні.
Тобі, як завжди, вітер в спину,
Не заблукай лиш на шляху.
І я спішу, не знаю спину,
В думках немає і страху.
Присяду трішки, лиш на хвильку,
Дивлюсь - чималий шлях пройшов.
А мої кроки так дрібненькі,
Та все ж біжу я стрімголов.
В думках благаю: озирнися,
Куди спішиш, ще є в нас час.
Надію дай і посміхнися,
Нехай не втратимо свій шанс.
Зима завіяла, хурделить,
Ледь видно вже твої сліди.
Мороз так боляче вже жалить.
Все важче й важче мені йти.
Але завзяття це неспинне
Все ж сили знову надає...
Та це тривало лиш хвинину,
Бо поряд мене ти вже є.
Таке ж присниться в ніч зимову,
Я пригорнусь..яке тепло!
Така чудна ця передмова,
Неначе справді це було...
Надюшко завжди зачитуюся твоїми віршами! У них є все - любов і щирість, краса природи, палке кохання від якого так тепло стає на серці! Твоя поезія немов п*янкий бальзам... Щастя тобі і радості сонечко!!!!
Бачаться Вам сни таємні,
І життєвий шлях разом.
Повертають у миті приємні,
Щоб гріло душевне тепло.
Щастя Вам,дорога Надійко і святкового настрою! Сімейного благополуччя і удачі!
Чудова пезія!
Ти йдеш таємними стежками,
Назустріч радісній весні.
В твій слід вступаю я ногами,
Тепліші вже зимові дні.
Так тримати , Надійко! Щастя Вам!