То осінь, друже мій.
То - осінь.
І грім, і блискавка, і сум…
А пам`ятаєш,
Як ми босі
Збирали ранішню росу
І напували душі спраглі,
Гоїли зранені серця?..
Лиш час котився по спіралі
до невблаганного кінця...
А пам`ятаєш –
Літня злива
Накрила раптом нас обох?
О, я була тоді щаслива!
Нам усміхнувся щедрий Бог.
І ми повірили у себе.
І ми повірили у нас.
У мить таку – достатньо неба.
Так виникає резонанс.
А потім -
Наша перша осінь
І незабутній падолист...
Ти цілував моє волосся…
Ми уявляли, як колись…
Ти ж пам`ятаєш?!
Ні.
Не можеш…
Бо нічогісько не було.
Лиш мрія,
На реальність схожа,
Ще випромінює тепло…
Дуже побуждає.
Можливо Ви припоминаєте своє кохання, чи це плід почуттів. Але гарно. Творіть красоту.
Наша память соромливо забуває красоту і доброту.
А гарно помнить протилежне.
навзаєм
