Ліричний герой пана Списотруса пробачає друга і закликає пробачити себе також, бо їх образи взаємно зараховуються і виражають їх поєднання.
Оригінал:
120
That you were once unkind befriends me now,
And for that sorrow which I then did feel
Needs must I under my transgression bow,
Unless my nerves were brass or hammered steel.
For if you were by my unkindness shaken
As I by yours, you’ve past a hell of time,
And I, a tyrant, have no leisure taken
To weigh how once I suffered in your crime.
O that our night of woe might have remembered
My deepest sense how hard true sorrow hits,
And soon to you as you to me then tendered
The humble salve which wounded bosoms fits!
But that your trespass now becomes a fee;
Mine ransoms yours, and yours must ransom me.
Мій переклад:
Що відштовхнуло - те тепер і вабить.
За біль від тебе справлю каяття,
Бо вже мене своя провина давить,
Коли ще відчувати можу я.
Як біль від неї до мого подібний,
Ти знаєш час, що справді був страшний.
Це зло - моє, й не мав бажання винний
Пригадувати вчинок твій дурний...
Нам спільнe лихо - темрява... Згадати б
Мені у ній всю муки повноту!
Тобі я зможу, а мені - ти, дати
Мазь рятівну, що зцілить гіркоту.
Те - сплата шкоди, що було - виною.
Мій крок назустріч повтори за мною.
Переклад 07.12.2021
