Моє невинне сьоме небо забруднене
прокльонами, риданнями кривавими,
На нього впала війна знаком звіра,
триколором, бомбою, градом, ракетою.
Ось так в любові, в муках ві́рші народжені,
приречені лежати під завалами,
Коли руйнується світ, що це значить,
я збагнула в лютому двадцять четвертого.
Ось так зі мною разом крики та шепоти
змовкають непочуті, непрочитані,
А погань досі жива, ляльку вуду ви, наївні,
скільки завгодно, проколюйте!
Ось так зізнання звичне, хліб, мов насущний,
та не з борошна пшеничного і житнього,
А з довгих, щирих чекань, цвілью вкриється,
ніким ніколи мені не промовлене!
Моє невинне сьоме небо безжалісно
згвалтоване над платиновим куполом,
Воно зривається вниз, в рідну землю
бумерангом марні молитви вертаються,
З під них руками Бучі тягнеться зв'язаними
й дивиться очима Маріуполя
Питань безмежність "за що?" й замість відповіді
чути розпач сирен від ненависті.
О так, я мала крила, хочеш й планету облети,
та вже не вирушу я в подорож,
Шматки із пір'ям розніс хвилі грізної удар
на Площі Свободи у Харкові,
А ще я мала ноги, рідних, ходити ми любили
на футбольну і видовищну
"Шахтар"-"Динамо" дуель, друзі кликали
в кав'ярні, навіть ковід не відлякував,
Який хотів зламати кожного, вперто склавши
плани, все можливим нам здавалося,
Я знала - буде фата, біла сукня й ніч,
коли не спатиму з песиком плюшевим.
Але стається часом зовсім не те,
що ми бажаємо в зажерливій реальності,
Можливо, легше було б замість серця
мати камінь, краще вмирати байдужою.
Моє невинне сьоме небо розписане
маленьким заповітом про всяк випадок,
Його спалила вона, та, що втратила ім'я,
бо кожен їй щедрий мат жертвує.
Якщо дорога дійсно в пекло, я з радістю
там гляну на веселощі цих виродків,
А тут, здалося мені, Бога більше не існує
з лютого двадцять четвертого.
...та я хочу поми(о)литися...
13.06.2022
ID:
959553
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.09.2022 00:28:04
© дата внесення змiн: 21.11.2022 16:55:20
автор: Амідала Саудаде
Вкажіть причину вашої скарги
|
Я думав, мабуть і багато хто так вважав, що десь там , далеко ця "потвора", а "вона" завжди була поряд, яка виповзла із якогось метафізичного мороку ,діждавшись слушного часу, та слава Богу, помилилась...
