Любов до тебе – дивная отрута,
Яку душа до краю п'є.
Буває часом повна скрута,
То знов надію подає.
То спрага без можливості напитись,
Спекотне літо без дощу.
То неможливість надивитись
На твою дивную красу.
То крик німий посеред тиші
І нерозбавлена журба.
То зорі стали яскравіші,
Розлуки сум та мрій юрба.
Магніт що серце пригортає.
А вірші, навіть і не вірші-
Весна, що квітами зростає.
Алмаз, що сяє на згарищі.
Листопад 2022 року
Михайло Майборода
