о, Господи, води мене в кіно...
годуй мене варениками з вишень
думки всі наші сказані давно
а все що далі ми повторим лишень
як вигукнув здаючи в доміно
один митець забутий поколінням
ми всі руйнуємось за правилами тління
так вирви мій язик–бо все одно
у штовханині слів в віршах шаленій
в задусі що напружує легені
вікно відкриєш–чорне полотно
де кожен ген задуманий як геній
несеться в морок в тисняві вогненній
але і це вже відбулось давно
211222
P.S
вільний переклад
з "невінка сонетів" О.В.Єременка
