Гей ти, хлопчику, не плач.
Хочеш, дам тобі калач.
Як не хочеш калача,
Дам тобі пограть в м’яча.
Не соромся, на, бери.
Лиш спочатку ти зітри
Із заплаканих же віч
Сльози ті, що навсібіч
Розтікаються, течуть,
Щоки біднії печуть;
Бо як плакать ні на мить
Не зупинишся, то лить
Будуть сльози без кінця
На підлогу із лиця
І утвориться із них,
Із гірких твоїх сліз тих,
Ціле озеро, в якім
Втонеш ти цілком, зовсíм,
Разом із тобою й я
І уся людська сім’я.
Чуєш? Витри сльози ці
На своїм сумнім лиці.
Хай на нім, мов сонце те
Світле, ясне, золоте,
Усмішка сія, блищить
Кожную живоття* мить
І усіх людей навкруг
Веселить, мов справжній друг.
*Живоття – діал. Життя
Євген Ковальчук, 22. 10. 2019
