|
Він слугує повсякчас,
Щоб показувати час
Протягом доби всім нам:
І дорослим, й малюкам,
Щоб усі робили ми,
Ті, що зовемось людьми,
Справи наші повсякчас
Вчасно, у потрібний час;
Щоб ніколи ми, авжеж,
Не запізнювались теж
Чи до школи, чи також
На роботу, чи, атож,
Будь-куди, куди я й ти
Якось маємо піти.
Є годинник, що висить
На стіні, є, що носить
Прийнято в нас руці.
Так, годинники бо ці
Менші тих, що на стіні
В нас висять і ночі, й дні…
Має цей же апарат,
А точніше − циферблат
Певну часову шкалу:
Чи велику, чи малу.
Цифри, поділки на ній,
На шкалі тій часовій.
Звісно, що на ній є теж
Ще стрілки. Їх три, авжеж.
Кожная слугує в нас,
Щоб показувати час.
Стрілка, що найтонша в нім,
То секундна. Також, крім
Неї, ще годинна є.
Значення вона своє
Має теж – годину нам
Вказує. Хвилинна ж там,
У годиннику, є теж,
Вказує ж вона не те ж,
А годину нам вона
Познача. Не новина,
Що на світі також в нас
Є годинник той, що час
І без поділок, стрілóк,
Та також без помилок,
Точно кожному з нас, так,
Час показує, однак
За умови, що в нім є
Батарейка, що дає
В нім енергію йому
Працювати. Ось чому.
Та невдовзі настає
Час, коли він в нас стає,
Зупиняється, не йде.
Та, звичайно ж, він піде́,
Працюватиме в нас знов.
Щоби час у нім ішов,
Батарейку нову слід
Нам поставити, і хід
Часу знов почне. Всього
Слід налаштувать його.
Євген Ковальчук, 09. 02. 2020
ID:
973435
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 10.02.2023 21:04:01
© дата внесення змiн: 10.02.2023 21:04:01
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
