Як минає день, йде пріч*,
То приходить темна ніч.
Сонце в небі, мов свіча,
Гасне. Ніч нас зустріча.
Ковдрою ніч світова
Все довкола укрива:
І діброви, і гаї,
І річки, і ручаї,
І моря, озера теж,
Місце їхніх узбереж,
І сади, й ліси, й поля,
Й гори... Вколо вся земля,
Весь край, рідна сторона
В сон глибокий порина.
Тихо всюди – нітелень.
Ніч прийшла. Пішов геть день,
Ніч – той час, коли усе
Тишу, спокій, мир несе
Після гомінкого дня.
Зникла вся та метушня,
Що йшла певний час лишень
Чи, можливо, цілий день.
Ніч взяла все в свій полон.
Всі поринули у сон:
І дорослі, й дітлахи,
І тварини, і птахи…
Та настане тая мить,
Як вона всіх їх звільнить,
Як ітиме день навстріч.
Зараз же панує ніч.
*Пріч – діал. Геть
Євген Ковальчук, 23. 02. 2020
