Як ходить за тобою лінь,
Неначе всюдисуща тінь,
Немов анафемська мара,
Й робить бажання відбира,
Без бою їй не піддавайсь,
Її здолати намагайсь.
Кажу всерйоз, не жартома –
В ній користі, повір, нема.
Вона нічого не несе,
Із нею втратиш ти лиш все,
Що в тебе є, що маєш ти
Іще. Із нею бо прийти
Туди, куди так прагнеш ти,
Щоб бажаного досягти
Не вдасться. Це лише у снах
Або у мріях, у думках
Відбутись може, лиш у них.
Та і по всім. Нема дурних!
Далеко з лінню не дійде́ш.
Нічого бо не досягнеш,
Як їй служити будеш ти,
На поводі у неї йти.
Тож кинь свою назавжди лінь
Ти у безодні глибочінь!
Нехай потоне в ній вона,
Нехай дійде самого дна,
Звідкіль вже виходу знайти
Повік не зможе. Ну, а ти,
Її позбувшись, не барись!
До праці чимскоріш берись!
Євген Ковальчук, 06. 03. 2020