Фиброй пропитано небо, излучины,
Плавким металлом, пятой группой ванадия,
Тело парит, а мысли измучены,
Требуют радия, радия, радия.
Физика душ, что сорвались с плутония,
Гордо горят, к тому же незримо,
Сладок так куш, играет симфония,
Странствующий призрак с пером пилигрима.
Сколько агоний в радости, бедствии,
Столько же нот в первозданной стихии!
Счастлив ли бог в ума сумасшествии,
Нервы стальные, воронения дым терапии.
2024
Грайливе й полохливе скупчення зірок,
Що тонуть в неосяжнім небокраї,
Запальна музика звучить як джаз та рок,
Якщо душа закохана - завжди палає.
Розсипані дороги, знизу в височінь,
Як пелюстки троянд жадані рухи.
Близькі стосунки, і зігріє далечінь,
Мовчання нерезоне... завірюхи.
Так полохливе скупчення закоханих зірок,
Що надихають небо на тремтіння,
Запальна музика звучить як джаз та рок,
А серце просить лиш порозуміння.
ID:
1004019
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.01.2024 15:37:10
© дата внесення змiн: 25.01.2024 20:25:14
автор: Каа3003
Вкажіть причину вашої скарги
|
