Розколоті дві рівні половини,
Два серця, ніби б’ються в унісон.
Багато хто зостався без дружини,
Поїхали у мирний закордон.
Маленькі діти в Вайбер шлють цілунки
І очі переповнені слізьми.
Для них найкращі будуть подарунки,
Коли притулять батька до щоки.
Вивчають діти мови іноземні,
Звикають до нового там життя.
Будинки кольорові, височенні,
Нема тривог… закриті укриття.
Прийде той час, що з’єднує родини,
Зміцнюють у надії відчуття.
Роки розлуки стиснуться в хвилини,
Даруючи любові почуття.
22.03.24р. Олександр Степан.
