Ти не проявишся ніколи
У гущі лиць землян твоїх –
Така вже є Висока воля,
Такий Твій вогненний поріг.
Колись запаляться серцями,
Почувши клик в широкий Світ,
Птахами випурхнуть із ями –
Душа готова у політ!
А доти у землян свавілля –
Гріхи рояться у думках,
Червоно-буре ауріння
І підіймається рука...
Яка ж наочність – можновладці
Перед екраном на виду –
Все перетягують ті ланці,
Що грабували без стиду...
Всі над можливості до центу –
Удачу наздогнати, вкрай.
Пожити раз на всю гашетку,
Бо й чи він є, так званий рай?
Отак живуть перед ікони
У лицемірстві, в тлі марнот –
Будують, та не чують дзвони,
Бо тільки ж раз – який анонс?
А що є Бог у серці, в буднях –
Все знає, чує, видить,... жде...
То – казочки для простолюддя.
А Віра? Може – де не де...
То ж ця теорія розтління
З отих нікчемних повелінь
Гламуром сіється в коріння
Замолоду – грошам в уклін!
Та все ж запаляться серцями,
Почувши ту святую мить –
Птахами випурхнуть із ями –
Душа прокинулась,... летить!
В’ячеслав Шикалович
13.12.2008р. – 24.03.2024р.
Грабіжники і рвачі, як азартні гравці, крім поживи нічого не бачать, до каяття вони ще не готові!
