Не пиши більше вірші для мене,
Не чекай, що читатиму їх,
Бо кохання це є не натхненне,
Ти сірник запалити не зміг.
Я для тебе нічого не значу,
Ти для мене також з цього дня,
Не соромлюся сліз, переплачу,
Залюбки залишуся одна.
А постукаєш раптом у двері,
Не чекай, що дозволю зайти.
Крапка. Більше не буде істерик,
Якщо йду, то горять всі мости.
Дякую. 
