Коли з дивин мара безкарна,
Коли рогач пашить теплом,
Коли Маланка незугарна,
А двір снігами замело -
Схиляють кіз до ворожіння,
Тремтять стовпи буття в імлі,
Вода холоне в лід сумління,
Шукають виходу щаблі.
Частки з життя, з важкого срібла
Ваги крадуть!- Чому й Куди?
Ти відповідь про долю зблідлу
Шукай між стерня лободи.
Після Різдва, отримай згоду
На вихід з крижаних лещат.
Вода холоне!- Кинь у воду
Шмат серця, що кровить від втрат…
