БУЧА
Три дні шукав свого кота.
Тут били гаубиці й танки.
Навкруг усе гриміло так,
Що аж здригалися світанки.
Я на балконі жах ловив.
Гатили орки по Ірпеню.
Земля вся корчилась від вирв,
Кублились мороки щодення.
Так ми жили в проваллі днів.
З під'їзду вийдеш — ловиш кулю.
Якщо ти смислом зголоднів —
Тебе чужинці упакують.
Така в нас буча тут була
У серці ще живої Бучі.
Тлінь вигоріла в нас дотла,
А віра спалахнула дужче.
...Вони спіткнулись об Ірпінь.
Не вийшло вийти їм на Київ.
Тікали через власну тінь,
Поки їх душ злий дух не виїв.
Та в нас лишилися сліди —
Могили братські, горя вирви.
Як не крути, а у орди
У лавах нелюди і звірі.
Вони не знають ще вини,
Але свої ховають лиця.
... Мій кіт не звикнув до війни.
І досі вибухів боїться.
