Життєва закрутила течія,
І понесла човни у різні боки.
Де ти живеш, тепер не знаю я,
І не питаю, зберігаю спокій.
Хоч літечко було в нас золоте,
Та ми з тобою вже давно не друзі.
Та вірю я - ще рясно зацвіте,
Той кущ калини у травневім лузі .
В своєму серці не тримаю зла,
Хоча й не вмію так, як ти - забути.
Якщо нам доля щастя не дала,
Так мало бути, просто - мало бути.
Мов дивний сон,той спогад промайнув,
Його із вітром в поле відпускаю.
... Я дякую за день, який минув,
І мирну ніч в душі благословляю.
