Спустошенні душі,
обпалені крила.
Отруєне сонце
і ночі свавілля.
Так сумно, так гірко,
порожні вітрила,
І небо над нами
мов буре вугілля.
Так сумно, так важко,
земля не тримає,
І вітер не висушить
сльози гіркії.
Напевно, що гіршого
в світі немає,
Як в попіл за мить
перетворені мрії.