Їжачок Топик спав довго-довго. Він згорнувся у клубочок ще восени, коли вітер обтрушував із дерев останнє жовте листя, яке м'яким килимком укрило все навкруги. А потім прийшла зима і все навколо сховалося під білою ковдрою снігу. Все в лісі затихло в довгому, глибокому сні.
Та ось одного дня щось змінилося. Спочатку Топик відчув, що стало тепліше. Потім почув, як капає водичка. А далі… на його носик впав яскравий промінчик!
Їжачок поворухнув вушками, розім'яв лапки, потягнувся і, позіхаючи, відкрив очі. Його нірка була ще трохи темною, але світло пробивалося крізь вхід.
— Що це? — здивувався Топик і обережно визирнув назовні.
А там… рання весна! Сонечко грайливо торкалося мокрої землі, на гілочках дерев з’явилися перші бруньки, а під кущем вже пробивалися зелені паростки та цвіли прекрасні перші квіточки.
Їжачок радісно підставив мордочку сонячним променям. Йому стало тепло й затишно.
— Нарешті весна! — вигукнув він і побіг знайомитися зі світом після довгого сну.
І з того дня Топик кожного ранку вітав перше сонечко, яке розбудило його після довгої зими.
23.02.2025 р.