За спиною чути погрози,
Це довга пісня тяжка,
Нахилиться бідний у глину,
Спіткала нас гірка біда.
Але ми не чуємо крику,
Порожня у серці струна,
Ні грає, ні вирветься тісно,
Весь час завиває глуха.
І ти в ганебному розпачі,
На світло змінюєш ніч,
Ти хочеш щось зрозуміти
У світі жорстокім і злім,
Де вирване тіло з безодні,
Риданням пройняте глухим.
Але ж ти чіплятися хочеш,
Що є надія в пітьмі,
І що навколо тумана
Усі щасливі стійки,
А знай, що святого немає
У пеклі жорстокім такім.
