Ви, мої пізні проріджені листки на гіллі, яке чекає зими,
І я сам обрізане дерево з поля чи саду;
Ви ознака занепаду і покинутості - (не зараз травневий розмай
чи червневий цвіт конюшини - не зараз серпневе зерно;)
Ви древка зблідлих знамен - ви знецінені прапори - залишені поза часом,
Ви, дорогі моїй душі листки, підтверджуєте все інше,
Вірність - життєстійкість - востаннє.
Walt Whitman YOU LINGERING SPARSE LEAVES OF ME.
You lingering sparse leaves of me on winter-nearing boughs,
And I some well-shorn tree of field or orchard-row;
You tokens diminute and lorn—(not now the flush of May, or
July clover-bloom—no grain of August now;)
You pallid banner-staves—you pennants valueless—you over-
stay'd of time,
Yet my soul-dearest leaves confirming all the rest,
The faithfulest—hardiest—last.
