Погляд твій з янтару мій каре-окий,
Закохався з перших я днів з тобою,
І коли ми усмішки лиш даруєм:
Хочемо жити..
Тіло мліє в нас , як єдине ціле,
Поцілунком з розуму зводиш серце,
І невже, рідненький ,для мене доказ,
Сили кохання?
Хто насправді, має бути’ щасливим:
Так це саме ти, бо твою лиш душу,
Я собі прийняв як за рідну, хлопче,
Темноволосий..
І я знов тремчу у твоїх обіймах,
І несеться з тим відчуття: на радість,
Обіцяю лиш я лиш тебе не кину,
Зоряний сенс мій!
І свого листа я мовлю у голос,
Зараз що-би ти лиш почув єдиний,
Як прийшлося б мні лиш одне бажання:
Твоє лиш серце..
