Ми зникали, неначе відбитки пальців,
ми скисали в молоці, слово за словом,
у підвалах, прокурених рок-н-ролом,
й розсипались, мов крихкий кристалічний кальцій,
мов кохання швидке й кайфове.
Із порожніх гаманців нас дістало місто,
і не тільки воно до кінцівок дістало.
Закрадались у погляд обдерті квартали:
цей притулок бродячих собак і артистів
між вульгарних бульварних істин.
Ми ж шукали сенсу в отім навколо,
де над світом - сонця призабутий апостроф.
Й він приходив: перший сніг, сексуальний досвід,
ми ж втрачали когось: за колом коло,
і знаходили щось наосліп.
А, виходячи назовні, протирали вічі:
Бачиш: в небі над нами літера "Че",
там сліди підошов, божевільно пече...
Відчуваєш, як місто тебе спльовує тричі
через ліве залізобетонне плече?
