Душевне гетто діло чорне просуває,
Колить, та струмом б‘є по мізках,
Воно камінням сонце засипає,
І носить нерви, мов намисто.
Правдивий був романтик,
Що поглядом калічив правду,
Зав‘язував він мрії в бантик,
Руками кидав він тузову карту.
Апофеозом стало вознесіння,
Людей над вогнищем священним,
І я став свідком воскресіння,
Я став багатим, вільним та помпезним.
